Вирощування равликів
Окрім п’явок медичних, технологи Біофабрика Куплевських з 2014 року займаються питанням вирощуванням Равликів виду Achatina та Helix . Равлик користується не тільки великим споживчим попитом, він продукує величезну кількість слизу, до складу якого входять: фолієва кислота, колаген, вітаміни, природні антибіотики, еластин та алантоїн. Таке поєднання природних складників є досконалим лікарським засобом на хвороби шкіри. Креми, виготовлені на основі слизу равликів, успішно допомагають усувати і лікувати шрами, розтяжки, вугрі, старечі плями, зміни забарвлення шкіри, бородавки, грибки, герпес, укуси комах та інші подразнення шкіри.
Види равликів,що вирощуються у нас є двостатевими, їх двостатевість має вторинний характер і полягає в тому, що равлик періодично може змінювати стать, тобто гонада спершу є ядром, а потім яєчником. Спарювання починається навесні. Вступна гра може тривати навіть кілька годин і передбачає любовні стискання, вбивання в тіло партнера кальцієвого відростка, який називається стрілою Амура і виконує збуджувальну функцію. Відкладання яєць відбувається на 15-30 день після спарювання, яке триває до 11 годин. Равлик є твариною яйцеродною, здатність до генеративної функції набуває у віці 6 місяців. Відкладає багато яєць (50–250 штук – залежно від виду), оточених желеподібною оболонкою до спеціально підготованих ямок. Основними чинниками, які впливають на правильний розвиток равликів, а отже і на результат розведення, є, окрім правильної відгодівлі: температура, вологість, світло, вентиляція та профілактика захворювань.
Равлики живляться багатьма видами культурних рослин. Вони споживають озимий ріпак, озиму пшеницю та інші зернові, овочі, квіти, картоплю, соняшник, моркву, петрушку, салату, капусту, буряк і квасолю, лікарські рослини. Найохочіше споживають молоде листя та проросле насіння. Однак, 95% приросту маси завдячуємо основним кормам. Тому зелений корм у вигляді рослин, висіяних у парках, є лише доповненням до раціону, а основне призначення рослин – утримання вологи та створення затінку у парку. Належним і простим у використанні кормом для вигодовуваного нами равлика є основні повнопорційні суміші, відповідно до віку равлика, які є джерелом енергії, білка, вітамінів та мінералів. Равлик, як тварина зі змінним термообміном, реагує на температуру, тобто його фізіологічні функції залежать від температури зовнішнього середовища. Якщо температура переходить межу в один або в другий бік, активність равлика знижується. Якщо температура перевищує 30ºС, равлик западає в сон (естивація), якщо знижується до 7ºС – переходить у стан гібернації.Обидва стани небажані оскільки равлик може з них не вийти. Равлик споживає дуже багато води для продукування слизу, необхідного для пересування та відгодівлі. Якщо вологість повітря буде дуже низька, він відразу засне.
Отже, Равлик продукує величезну кількість слизу,
до складу якого входять: фолієва кислота, колаген, вітаміни, природні антибіотики, еластин та алантоїн. Таке поєднання природних складників є досконалим лікарським засобом на хвороби шкіри. Креми, виготовлені на основі слизу равликів, успішно допомагають усувати і лікувати шрами, розтяжки, вугрі, старечі плями, зміни забарвлення шкіри, бородавки, грибки, герпес, укуси комах та інші подразнення шкіри. На основі складників зі слизу равлика виготовляють також ліки проти астми та туберкульозу.
М’якуни з’явилися у період, який розпочався 540 мільйонів років тому, зазнавши до нашого часу численних еволюційних змін. На сьогодні відомо майже 130 000 видів м’якунів.
Описувані равлики належать до групи черепашкових. Залежно від сформованих органів дихання, їх поділяють на равликів, які мають легеневе дихання (наземні види та прісноводні), передньозяброве (переважно морські види) і задньозяброве (живуть тільки у морі). Також равлики поділяються на черепашкових та головоногих, однак це не є системний поділ.
До найважливіших видів равликів, які споживають люди, належать представники двох родин:
родина Helicidae, вид Helix,
родина Achatinidae, вид Achatina.
Кожен вид має свою торгову назву:
Escargots de Bourgogne для виду Helix pomatia (виноградний),
Escargots Petit-Gris і Gros-Gris для виду Helix aspersa,
Escargots для інших сортів виду Helix.
Видові відмінності спричинилися до того, що одні з них споживають у Франції, а інші – у Середземноморських країнах. Не всі їстівні види придатні для розведення. При виборі керуємося популярністю даного виду та масштабами ринку збуту.
Згадуваний Helix aspersa схожий на нашого виноградного равлика (Helix pomatia), який є нашим найбільшим та найшвидшим равликом (може розвинути швидкість кілька метрів за годину).
Будова
Біологія і етіологія равлика є цілком іншою, ніж решти тварин. Для їх тіла характерна асиметрія. До м’яких частин тіла належить голова на передній частині м’язистої ноги з широкою підошвою, а також черевна порожнина, що зрослася з ногою, у якій знаходиться більшість внутрішніх органів. Порожнина покрита складкою оболонки тіла, так званою мантією. Простір між мантією і черевною порожниною утворює мантійну порожнину, яка має газообмінні органи, а також устя шлункового тракту, видільної та статевої систем. На голові розміщені три пари щупалець: перша більша пара (розміщена на вершині голови) дозволяє розрізняти світло і темряву, друга, менша пара, це орган дотику. Натомість третя пара трансформувалася у губні пластини (щічні). У ділянці ротового отвору розміщений м’язистий язик, покритий твердими загнутими зубцями, ніби теркою, для подрібнення їжі. Терка з часом стирається, але її замінює нова, яка виростає.
Щупальця виконують функцію дотику та нюху, але і все тіло равлика вкрите чутливими клітинами. Тому, навіть в моменти загрози, коли равлик втягає всі щупальця і голову вглиб ноги, він не втрачає при цьому контакту з оточенням. Позаду голови розміщений статевий орган.
Равлик переміщається завдяки сильним м’язам ноги, тобто вона є органом моторики. Завдяки серії скорочень, які проходять ззаду вперед, равлик повзе, виділяючи одночасно численними епітеліальними залозами велику кількість слизу, який зменшує тертя.
З виділень залоз мантії утворюється черепашка, у якій постійно схована черевна порожнина, і до якої може заховатися все тіло, завдяки скороченню м’язів, прикріплених до стовпчика мушлі, які розгалужуються в нозі. Тобто вона виконує одночасно роль скелета.
У мушлі розрізняємо верхівку та отвір мушлі, розміщений на протилежній стороні. Найстарішою частиною мушлі є власне верхівка, від якої вона починає закручуватися і рости. Розмір та твердість мушлі залежить, зокрема, від місцевості, у якій живе даний вид равлика. Видам, які живуть у місцях підвищеної вологості, не загрожує висихання, тому їх мушлі делікатні, натомість ті, які живуть під каменями або корою, ¬– невеликі, види, які живуть на рослинах (тобто з родини Helix) – значно більші та кулясті. Мушля оберігає перш за все від механічних ушкоджень, дії термічних чинників, а також від висихання і становить 1/3 маси тіла равлика.
Організм равлика має видільну, нервову, дихальну, травну та генеративну системи. Кровоносна система є відкритою, а кровообіг відбувається під впливом скорочень серця і м’язів.
Розмноження
Розглянуті види равликів є двостатевими, їх двостатевість має вторинний характер і полягає в тому, що равлик періодично може змінювати стать, тобто гонада спершу є ядром, а потім яєчником. Спарювання починається навесні. Вступна гра може тривати навіть кілька годин і передбачає любовні стискання, вбивання в тіло партнера кальцієвого відростка, який називається стрілою Амура і виконує збуджувальну функцію. Відкладання яєць відбувається на 15-30 день після спарювання, яке триває до 11 годин.
Равлик є твариною яйцеродною, здатність до генеративної функції набуває у віці 6 місяців. Відкладає багато яєць (50–250 штук – залежно від виду), оточених желеподібною оболонкою до спеціально підготованих ямок.
Середовище
Щоби равлик міг рухатися жорсткими поверхнями, він утворює „слизову доріжку”. Однак, утворення слизу вимагає споживання величезної кількості води. Саме тому равлик любить вологе середовище. Велике значення має також температура та хімічний склад ґрунту. На території з більшим вмістом кальцію спостерігається швидше нагрівання ґрунту та довше утримання тепла, що ймовірно впливає на кількість видів равликів на цих теренах.
Несприятливі атмосферні умови равлик перечікує, закриваючи отвір мушлі шаром слизу. Водночас він обмежує життєві функції, западаючи у заціпеніння в очікуванні покращення атмосферних умов.
Живиться рослинним лісовим покровом, з’їдає листя, що гниє, очищуючи таким чином своє середовище. Найбільшу активність виявляє вночі та після дощу.
М’якуни з’явилися у період, який розпочався 540 мільйонів років тому, зазнавши до нашого часу численних еволюційних змін. На сьогодні відомо майже 130 000 видів м’якунів.
Описувані равлики належать до групи черепашкових. Залежно від сформованих органів дихання, їх поділяють на равликів, які мають легеневе дихання (наземні види та прісноводні), передньозяброве (переважно морські види) і задньозяброве (живуть тільки у морі). Також равлики поділяються на черепашкових та головоногих, однак це не є системний поділ.
До найважливіших видів равликів, які споживають люди, належать представники двох родин:
родина Helicidae, вид Helix,
родина Achatinidae, вид Achatina.
Згадуваний Helix aspersa схожий на нашого виноградного равлика (Helix pomatia), який є нашим найбільшим та найшвидшим равликом (може розвинути швидкість кілька метрів за годину).
Системи розведення
- Розведення в будинку протягом року.Дуже трудомістке, вимагає значних капіталовкладень,масштаб продукування обмежений площею приміщення.
- Розведення протягом літа на фермах-парках, рекомендоване тваринникам на другому або третьому році діяльності.
- Розведення за змішаною системою. Проведення репродукції в будинку, а влітку – у фермах-парках, організованих на відкритому повітрі.
Основними чинниками, які впливають на правильний розвиток равликів, а отже і на результат розведення, є, окрім правильної відгодівлі: температура, вологість, світло, вентиляція та профілактика захворювань.
Для підвищення ймовірності повного успіху, не можна не зважати на захист від гризунів та комах у фазі репродукції та інкубування.
Відгодівля
Равлики живляться багатьма видами культурних рослин. Вони споживають озимий ріпак, озиму пшеницю та інші зернові, овочі, квіти, картоплю, соняшник, моркву, петрушку, салату, капусту, буряк і квасолю, лікарські рослини. Найохочіше споживають молоде листя та проросле насіння. Однак, 95% приросту маси завдячуємо основним кормам. 
Тому зелений корм у вигляді рослин, висіяних у парках, є лише доповненням до раціону, а основне призначення рослин – утримання вологи та створення затінку у парку. Належним і простим у використанні кормом для вигодовуваного нами равлика є основні повнопорційні суміші, відповідно до віку равлика, які є джерелом енергії,білка, вітамінів та мінералів.
Температура
Оптимальна температура для правильного росту та активності равлика Helix aspersa Maxima становить 18-22ºС, а для Aspersa Muller 16-18ºС , для більшості видів Achatina комфортна температура складає 22-26 ºС
Равлик, як тварина зі змінним термообміном, реагує на температуру, тобто його фізіологічні функції залежать від температури зовнішнього середовища. Якщо температура переходить межу в один або в другий бік, активність равлика знижується. Якщо температура перевищує 30ºС, равлик западає в сон (естивація), якщо знижується до 7ºС – переходить у стан гібернації. Обидва стани є небажаними для тваринника у фазі репродукції та відгодівлі, оскільки равлик замість рости і розвиватися, западає в сон, очікуючи на кращі часи. А це може призвести до того, що він не встигне досягти потрібної маси, розміру та зрілості, які вимагаються при реалізації, за один цикл відгодівлі.
Вологість повітря
Равлик споживає дуже багато води для продукування слизу, необхідного для пересування та відгодівлі. Якщо вологість повітря буде дуже низька, він відразу засне. Захищаючись від висихання, равлик сховається в мушлі, а отвір закриє тонкою оболонкою, яка називається епіфрагма. Відповідна вологість повітря (у межах 75-95%) є дуже важливим чинником у всьому циклі відгодівлі (окрім етапу гібернації, коли у приміщенні повинно бути порівняно сухо, у межах 60-70%). Цього можна досягти, використовуючи два методи: утримувати вологість у всьому приміщенні – встановивши систему контролю вологості, або створюючи певний мікроклімат в самих репродукційних ”вуликах”. На практиці достатньо щоденного зрошування вуликів злегка теплою водою та миття їх для усунення залишків їжі та відходів.
Вода
У кожній фазі відгодівлі (окрім етапу гібернації) необхідна вода. Вона має бути біологічно та хімічно чистою. Не завжди вода, придатна для людини, буде відповідною для потреб равлика. Абсолютно непридатна вода зі стоячих водойм, таких як ставки, ополонки тощо. Оптимальним рішенням є проведення фізико-хімічного та бактеріологічного аналізу води у санітарно-епідеміологічній станції.
У випадку недостатніх параметрів, потрібно встановити відповідні фільтри.
Параметри води, яка використовується у вигодовуванні:
– фізико-хімічні:
рН 6,5-8,5,
жорсткість до 200 mval/dm3,
аміак до 5 мг N/dm3,
залізо до 0,5 мг FE/dm3,
нітрати до 10 мг N/dm3,
марганець до 0,1 мг MU/dm3,
фториди до 0,3 мг F/dm3,
нітрити та важкі метали неприпустимі;
– бактеріологічні:
E.coli 1:100,
E.coli фекального типу 0,
Pseudomonas aeruginosa 0.
Світло
Це чинник, який формує біологію равлика. Якщо в одному приміщенні відбувається репродукція та інкубування, оптимальним рішенням буде застосування освітлення протягом 12 годин при 12 годинах ночі, а якщо маємо окреме приміщення для репродукції, то освітлюємо протягом 18 годин на добу. Найкраще використовувати лампи невеликої потужності 40 Вт, які імітують біле світло, але у більшій кількості для рівномірного освітлення всього приміщення. Рекомендуємо енергозберігаючі лампи, розміщені на стелі. Також варто врахувати, що світліші стіни краще відбивають світло.
У приміщенні можна встановити лампи проти комах, оскільки умови, в яких відбувається розвиток та розмноження равликів, приваблюють літаючих комах, а також маленьких комах, які відкладають яєчка в кормах та відходах равликів, і личинки яких є вбивчими для малих равликів (можуть знищити цілу популяцію), а також спричинити низьку плідність репродукторів.
Вентиляція
Це ще один обов’язковий чинник для створення оптимальних умов у нашому розведенні. Потрібно забезпечити рівномірність температури повітря по всій висоті (це особливо важливо у випадку кількаповерхових вуликів).
Обмін повітря повинен бути постійним, однак потрібно уникати протягів, які можуть спричинити висихання равликів.
Равлики, які перебувають у пивниці, також постійно дихають, незважаючи на сповільнений метаболізм. Частина з них не вийде зі стану гібернації, а вже навіть кілька мертвих штук спричинить появу неприємного запаху. Особини, які пробудяться після гібернації, будуть позбуватися газів. Отже, належна вентиляція необхідна, навіть з огляду на наші органи дихання. А равлики також повинні дихати.
Вирощуємо равлики
Будинок може, але не мусить бути новий, успішно можна адаптувати старе господарське приміщення. Очевидно, що при адаптації обов’язково потрібно забезпечити відповідні для розведення параметри – ми повинні штучно створити ідеальні умови для равликів. Наш будинок також буде використовуватися для: зберігання матеріалів, кормів, висушування зібраних равликів. Також потрібно виділити в ньому холодне місце, необхідне для гібернації равликів.
Будинок, призначений для вирощування, повинен мати хорошу теплову ізоляцію, зовнішні стіни, які захищатимуть від вологи, а також водно-каналізаційне, нагрівне, охолоджуюче та вентиляційне оснащення.
Важливо відізолювати репродукцію від інкубації яєць.
Приміщення для репродуції повинно відповідати таким вимогам:
- Температура
Оптимальна температура становить 18-22ºС. протягом зимових місяців, тобто від половини лютого до половини квітня або довше, залежно від температури зовнішнього повітря (до моменту перенесення равликів до парків). Все приміщення, включно зі стелею, повинно бути ретельно утеплене, щоби запобігти втратам тепла. Обігрів є обов’язковим. ). Дуже важливо не допустити до зниження температури вранці (тобто нижче 16ºС).
- Освітлення
Незважаючи на те, що равлик найактивніший вночі, освітлення має важливе значення для його правильного росту та готовності до розмножування.
Цієї проблеми не існує, оскільки наше приміщення має вікна. Якщо ні, потрібно забезпечити рівномірно розташоване штучне освітлення. Тривале освітлення (16-18 годин на день) дуже добре впливає на репродукцію, оскільки освітлення зумовлює дозрівання гамет.
- Вологість
Оптимальна вологість у фазі репродукції становить: вдень 75-80%, причому вдень завжди має бути тепліше і менш волого, вночі – навпаки.
- Лампи проти комах
Вони дуже корисні, можуть стати вирішальним чинником, який захистить наше розведення від загибелі.
- Земля
- У ємності для вилуплення ¬– суміш торфу (рН 5,5 до 6,5) та дрібного піску в пропорції 1:1 з додаванням 20% харчової крейди (можна використати також звичайний торф будь-якої кислотності з додаванням невеликої кількості крейди). Земля повинна мати відповідну вологість, коли стиснути її в долоні, вона має сформувати грудку, але водночас не забруднити долоні. Тим більше з неї не повинна сочитися вода (відповідну вологість має щойно відкритий мішок з торфом).
- Земля для інкубації – склад землі аналогічний, як для ємностей для вилуплення. Може також бути торф з рівнем кислотності – 3,5-4,5 рН. Кислотність обмежує розвиток бактерій та цвілевих грибів.
Існує пряма залежність між тривалістю інкубації та температурою. Маніпулювання температурою спричинить зміну тривалості періоду інкубації. Однак, температура, нижча 15ºС створює загрозу загибелі яєць. 1ºС різниці в температурі відповідає одному дню тривалості періоду вилуплення, наприклад:
15ºС у приміщенні – період вилуплення триває 20 днів,
20ºС – період вилуплення триває 15 днів,
25ºС – період вилуплення триває 10 днів.
На першому місяці життя малі равлики особливо податливі на різні небезпеки і це незалежно від умов зберігання. Невідповідні дії на цьому етапі можуть спричинити величезні втрати, також втрату всіх або більшості равликів. Зберігання молодняка в кюветах або інших ємностях вимагає щоденного обслуговування і навіть з цієї причини є обтяжливим. Окрім того, догляд не є легким: треба мити кювети, щоби очистити їх від залишків корму, відходів, підтримувати відповідну вологість. Під час кожного відкривання кювети можливі втрати равликів внаслідок їх спресування . Цього не можна уникнути, вони маленькі, ніби повільні, але якщо кілька сотень одночасно починають рухатися, а окрім того кожен в інший бік…
Також в кюветі важко утримати відповідну вологість. Якщо вона буде дуже висока, равлики почнуть гинути, „як мухи”. Зазвичай вони зберуться в кутках кювети один на другому. Ті, що опинилися внизу, внаслідок нестачі повітря, мають низькі шанси вижити. У жодній ємності з кришкою не зможемо забезпечити відповідну вентиляцію, що є необхідним чинником для нормального розвитку
Хвороби равликів, ознаки, вороги
Природні вороги
Равлики мають досить багато ворогів, а інтенсивне виділення слизу не завжди є ефективною зброєю. Це абсолютно недієве під час нападу багатьох видів ссавців. Полюють на них їжаки, кроти, землерийки та гризуни: щурі, миші, руді полівки.
Любителями равликів є також хрущі та їх личинки. Вони, атакуючи, вгризаються в голову равлика, а він, ховаючись до мушлі, втягує за собою хруща всередину і починається пожирання м’якуна.
Равликами не гордують і більшість плазунів. Великі жаби та ропухи з’їдають молоді особини.
Також і птахи споживають равликів. Зокрема, дрозди, ворона, галка, сойка, крук, дятел. Якщо у господарстві є кури і качки, вони також становитимуть загрозу для м’якунів.
Хвороби, паразити
Окрім природних ворогів, равлики податливі також на паразитарні захворювання, отруєння або механічні пошкодження, які спричиняють їх смерть. Лікування є малоефективним і майже неможливим. Найчастіше поганий стан равликів вдається зауважити на стадії агонії, можливий, наприклад, частковий параліч, змінюється колір тіла, зазвичай на жовтуватий або зеленуватий, з мушлі виливається ексудат. Уже занадто пізно надавати допомогу. Репродуктори, уражені грибами, припинять копуляцію, погіршиться споживання корму, а зародки яєць почнуть завмирати. Якщо спостерігається надмірна густота равликів – вони взаємо заражаються . Особливо великих втрат можна зазнати на етапі відкладення і вилуплення яєць – яєчка уражаються цвілевими грибами і кліщами, схожими на малих білих «павучків». Поява цього паразита може знищити наше розведення, аналогічно, як гнус і його личинки. Тривала, надмірна вологість повітря понад 90%, надто мокра основа, можуть спричинити також фізіологічні хвороби, які закінчуються так само – загибеллю равлика.
Не менш небезпечними є отруєння, спричинені отруєним кормом або хімікатами, які проникають через шкіру равлика.
Незначні механічні пошкодження мушлі не мають небезпечних наслідків. Тварина сама її відбудує, але велике руйнування спричинить смерть равлика. Такі ушкодження найчастіше є наслідком падіння з великої висоти на тверду підлогу або необережного поводження з равликом тваринника (напр., надмірне стискання мушлі пальцями, придушення).
Щоби мінімізувати небепеку виникнення хвороб та паразитів, рекомендовані профілактичні заходи:
– закупівля здорових та зрілих репродукторів зі свідоцтвом стану здоров’я на початку розведення;
– ґрунт, який використовується при розведенні, повинен походити з ділянок без хімічного і біологічного забруднення;
– рН ґрунту в ємностях для вилуплення повинна бути низької кислотності (рН 6,5);
– ґрунт в ємностях для вилуплення після використання необхідно замінювати або – якщо є така необхідність – використовуватися повторно за умови його ретельного очищення від відходів. Він не може містити навіть сліду плісняви;
– для інкубації яєць ремендовані торфові ґрунти кислотності рН 3,5-4,5 – висока кислотність обмежує розвиток бактерій та цвілевих грибів. Якщо вилуплені равлики зберігаються в кюветах, не можна допустити до надмірної густоти та надмірної вологості. Мокра основа буде не менш грізною, ніж найгірші паразити;
– вулики, ящики, кювети та інше знаряддя, яке використовується до вирощування равликів, потрібно дезінфікувати (можна використати засіб Virkon). Це стосується і всього приміщення;
– дотримуватись мікрокліматичних вимог (світло, вологість, температура, вентиляція), що мінімізує небезпеку виникнення фізіологічних хвороб;
– використовувати корм з надійного джерела, з непротермінованих компонентів. Його необхідно зберігати в сухому і холодному місці, захищеним від мишей і щурів;
– дотримуватись щоденної гігієни в приміщенні, особливо уникати залишків корму в годівницях та усувати відходи з репродукційних вуликів;
– ефективну профілактичну дію має напар з молодої кропиви. Можна кожних 2 тижні оприскувати ним равликів;
– ґрунт в парках не повине містити свіжих добрив та хімічних забруднень. Після осіннього збору равликів ґрунт перекопують і злегка вапнують.
Окрім п’явок медичних, технологи Біофабрика Куплевських з 2014 року займаються питанням вирощуванням Равликів виду Achatina та Helix . Равлик користується не тільки великим споживчим попитом, він продукує величезну кількість слизу, до складу якого входять: фолієва кислота, колаген, вітаміни, природні антибіотики, еластин та алантоїн. Таке поєднання природних складників є досконалим лікарським засобом на хвороби шкіри. Креми, виготовлені на основі слизу равликів, успішно допомагають усувати і лікувати шрами, розтяжки, вугрі, старечі плями, зміни забарвлення шкіри, бородавки, грибки, герпес, укуси комах та інші подразнення шкіри.
Види равликів,що вирощуються у нас є двостатевими, їх двостатевість має вторинний характер і полягає в тому, що равлик періодично може змінювати стать, тобто гонада спершу є ядром, а потім яєчником. Спарювання починається навесні. Вступна гра може тривати навіть кілька годин і передбачає любовні стискання, вбивання в тіло партнера кальцієвого відростка, який називається стрілою Амура і виконує збуджувальну функцію. Відкладання яєць відбувається на 15-30 день після спарювання, яке триває до 11 годин. Равлик є твариною яйцеродною, здатність до генеративної функції набуває у віці 6 місяців. Відкладає багато яєць (50–250 штук – залежно від виду), оточених желеподібною оболонкою до спеціально підготованих ямок. Основними чинниками, які впливають на правильний розвиток равликів, а отже і на результат розведення, є, окрім правильної відгодівлі: температура, вологість, світло, вентиляція та профілактика захворювань.
Равлики живляться багатьма видами культурних рослин. Вони споживають озимий ріпак, озиму пшеницю та інші зернові, овочі, квіти, картоплю, соняшник, моркву, петрушку, салату, капусту, буряк і квасолю, лікарські рослини. Найохочіше споживають молоде листя та проросле насіння. Однак, 95% приросту маси завдячуємо основним кормам. Тому зелений корм у вигляді рослин, висіяних у парках, є лише доповненням до раціону, а основне призначення рослин – утримання вологи та створення затінку у парку. Належним і простим у використанні кормом для вигодовуваного нами равлика є основні повнопорційні суміші, відповідно до віку равлика, які є джерелом енергії, білка, вітамінів та мінералів. Равлик, як тварина зі змінним термообміном, реагує на температуру, тобто його фізіологічні функції залежать від температури зовнішнього середовища. Якщо температура переходить межу в один або в другий бік, активність равлика знижується. Якщо температура перевищує 30ºС, равлик западає в сон (естивація), якщо знижується до 7ºС – переходить у стан гібернації.Обидва стани небажані оскільки равлик може з них не вийти. Равлик споживає дуже багато води для продукування слизу, необхідного для пересування та відгодівлі. Якщо вологість повітря буде дуже низька, він відразу засне.
Процедура Равликотерапії займає 1,5 години і включає 30 хв масажу обличчя і зони декольте, масаж і маску Равликами Ахатина обличчя, зони декольте і рук, альгінатную маску з колагеном Ахатина і морськими водоростями на зону обличчя.
